Делегати ООН закликають посилити рамки ядерного роззброєння на тлі розбіжностей щодо договорів

У Першому комітеті Генеральної Асамблеї ООН пролунали заклики використовувати як усталені, так і новіші договори для посилення ядерного роззброєння. Делегати висловили занепокоєння модернізацією арсеналів і застійним поступом у виконанні зобов’язань щодо роззброєння.

Під час дебатів 19 жовтня учасники назвали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) наріжним каменем глобального режиму, тоді як багато держав, які не мають ядерної зброї, закликали до юридично обов’язкових кроків із визначеними строками для роззброєння. Вони також вказали на Договір про заборону ядерної зброї (ДЗЯЗ) 2017 року як на внесок у ширшу правову систему; він набув чинності у 2021 році. Перша оглядова конференція за цим договором запланована на період із 30 листопада до 4 грудня у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. [1]

Делегати також закликали до набрання чинності Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань, ухваленим у 1996 році. Він досі не набув чинності. Деякі учасники підтримали переговори щодо договору про заборону виробництва матеріалів, що розщеплюються, для ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв. [1]

Погляди на те, як має відбуватися роззброєння, розійшлися. Велика Британія та Індія виступили за поступовий, поетапний підхід. Представник Індії заявив, що ДЗЯЗ не створює зобов’язань для його країни, і описав ядерну політику Індії як засновану на надійному мінімальному стримуванні та позиції незастосування ядерної зброї першою. [1]

Представник Пакистану виклав різко відмінне бачення регіональної безпеки, звинувативши Індію в нарощуванні запасів матеріалів, що розщеплюються, які не перебувають під гарантіями, і підвищенні готовності своїх засобів доставки. Він стверджував, що запропонований договір про припинення виробництва не торкнеться наявних запасів і того, що він назвав нинішніми асиметріями. Це були твердження, висловлені під час дебатів, а не спільні оцінки делегатів. [1]

Інші учасники наголосили на гуманітарних ризиках і ризиках для розвитку, пов’язаних із ядерною зброєю. Представник Тунісу послався на оцінку, згідно з якою минулого року в ядерну зброю було інвестовано майже 120 мільярдів доларів, і закликав спрямувати ці ресурси натомість на мир і розвиток. Мозамбік закликав до посилення багатосторонності та дотримання договорів, а Монголія вказала на свою політику збереження без’ядерного статусу. [1]