У заповіднику в Габоні шукають компаньйона для самотньої горили Джоджо

Джоджо, горила, яку забрали з дикої природи ще немовлям і роками тримали саму, тепер живе в заповіднику в Габоні. Його опікуни сподіваються знайти йому компаньйона, але експерти кажуть, що будь-яке знайомство буде складним і може спричинити додатковий стрес.

Джоджо спіймали ще до його першого дня народження, після того як браконьєри вбили його родину, і продали до приватного зоопарку. У 2015 році, у віці 11 років, він уперше ступив на траву. Зараз, як вважають, йому за двадцять, і він ніколи не жив з іншою горилою.

У заповіднику Фонду Лекеді старший доглядач Максе Анакле Макаба каже, що Джоджо шукає контакту зі знайомими людьми: наприклад, збирає для них листя, яке вони обмінюють на ласощі. Директор заповідника Ерік Війом каже, що Джоджо гукає знайомих йому жінок, коли ті йдуть. Обоє кажуть, що вважають його самотнім.

Професорка Джилліан Форрестер, дослідниця з Університету Сассекса, яка вивчає Джоджо, називає його випадок крайнім прикладом ізоляції серед людиноподібних мавп. Тепловізійні знімки його обличчя показують, що ніс у нього постійно холодний; за словами Форрестер, це може свідчити про порушення реакції на стрес. Вона вважає, що стосунки з іншою горилою могли б йому допомогти.

Більшість молодих горил дорослішають у родинних групах, і експерти кажуть, що соціальні зв’язки відіграють центральну роль у їхньому житті. Але дорослі самці горил також можуть жити поодинці: дослідник Цюрихського університету Робін Моррісон каже, що приблизно третина з них — одинаки. Вона вважає, що Джоджо може бути травмованим і самотнім, водночас зазначаючи, що усамітнення також може бути частиною природного життя самця горили.

Обставини ізоляції Джоджо були незвичними: його відлучили від родини немовлям, а не після того, як він відокремився від неї в підлітковому віці. Його опікуни розглядають як можливого компаньйона врятовану горилу або горилу, народжену в зоопарку, але відповідної пари поки не знайшли.

Перевезення горили з акредитованого зоопарку потребувало б розгляду міжнародним комітетом таких чинників, як генетика, здоров’я та сумісність. Форрестер звернулася до кількох зоопарків, але ці переговори не дали результату. За її словами, чинні міжнародні домовленості про перевезення тварин призначені переважно для програм розведення, а не для пошуку компаньйонів чи підготовки тварин до випуску на волю.

Знайомити тварин потрібно було б обережно, можливо, спершу давши Джоджо предмет із запахом іншої горили. Експерти кажуть, що ніхто не може напевно знати, як він відреагує. Тоні Кінг, природоохоронець із Фонду Аспіналл, застерігає, що нова тварина може посилити його стрес, і каже, що, можливо, Джоджо найкраще залишатися там, де він є.

Для доглядачів Джоджо потенційна користь очевидна. Вони сподіваються, що одного дня він зможе жити поруч з іншою горилою і встановити з нею зв’язок, але чи вдасться це зробити безпечно, залишається невідомим.