Дебати ООН з роззброєння виявили розбіжності щодо політичної волі та реформування процедур

У понеділок кілька делегатів заявили в Першому комітеті Генеральної Асамблеї, що органи ООН з роззброєння не досягають прогресу через брак політичної волі, а не через недоліки процедур. Інші стверджували, що інституційні правила, зокрема ухвалення рішень консенсусом, допомагають блокувати дії.

Дебати виявили гострі розбіжності щодо того, як відновити роботу системи та чи слід її реформувати. Сполучені Штати також закликали зробити щорічні резолюції винятком, а не правилом, аргументуючи це тим, що комітет має зосередитися на меншій кількості рішень із більшим змістовним значенням.

Трьом основним складовим механізму ООН з роззброєння важко досягати результатів. Конференція з роззброєння не підготувала нового інструменту з роззброєння протягом трьох десятиліть, а у 2026 році не змогла погодити програму роботи чи створити допоміжні органи. Комісія ООН з роззброєння не ухвалила змістовний порядок денний, не завершила заплановану роботу й не оприлюднила рекомендацій протягом циклу 2024–2026 років.

Індонезія, виступаючи від імені Руху неприєднання, заявила, що ширша криза свідчить про недостатню політичну волю, особливо щодо ядерного роззброєння. Делегат Непалу також сказав, що головною перешкодою є брак довіри та відданості справі серед держав-членів, а не інституційні чи процедурні обмеження.

Пакистан захистив чинну систему, заявивши, що вона дала змогу укласти знакові угоди, коли уряди мали політичну волю досягти їх. Куба так само підтримала процедури Конференції з роззброєння, засновані на консенсусі, водночас закликавши держави розпочати змістовні переговори.

Бразилія висловила протилежну думку: за її словами, консенсус дедалі частіше використовують для блокування прогресу. Вона закликала переглянути порядок його застосування до процедурних рішень. Європейський Союз, представлений як спостерігач, заявив, що завдання Конференції — вести переговори, а не обговорювати питання без кінця, і закликав практично вдосконалити її методи роботи.

Доступ спостерігачів став ще одним предметом суперечок. У 2026 році Конференція отримала 33 запити на участь від держав, які не є її членами, але запросила лише 18 із них. Кілька делегатів розкритикували блокування участі спостерігачів; заперечення приписували Росії. Представник Росії, зі свого боку, звинуватив західні держави в просуванні власних політичних цілей на форумах з роззброєння та ігноруванні безпекових занепокоєнь інших країн.

Сполучені Штати закликали скоротити тривалість засідань і зосередити порядок денний. Їхній представник поставив під сумнів користь Комісії з роззброєння, заявивши, що вона засідає три тижні на рік, але досягає небагато, і наголосив, що щорічні резолюції Першого комітету не мають бути звичною практикою. Франція та Німеччина також запропонували скоротити час виступів і тривалість сесій та обмежити резолюції тими, що передбачають змістовні зміни.