Президент DNB заявив, що кліматичні рішення ще можуть обмежити шкоду, хоча поріг у 1,5°C наближається

Президент De Nederlandsche Bank Олаф Слейпен попередив, що протягом наступного десятиліття світ, імовірно, перевищить межу глобального потепління у 1,5°C, але сказав, що рішення, ухвалені зараз, ще можуть зменшити шкоду для економіки та людей.

Виступаючи на конференції Green Swan у Манілі 19 жовтня, Слейпен сказав, що вуглецевий бюджет, сумісний з обмеженням потепління до 1,5°C, майже вичерпано. За його словами, значне перевищення цього рівня протягом наступного десятиліття було «дуже ймовірним», водночас він наголосив, що це не означає неминучості майбутніх масштабів шкоди. [1]

Слейпен порівняв ситуацію з антарктичною експедицією Ернеста Шеклтона 1914 року. Коли корабель Endurance затиснуло й розчавило кригою, Шеклтон відмовився від початкової мети перетнути континент і зосередився на тому, щоб доправити свою команду в безпечне місце. Усі члени команди вижили.

У промові стверджувалося, що зміна клімату вже впливає на економічну та фінансову стабільність через екстремальні погодні явища й шкоду природі. Слейпен навів оцінку перестраховиків: прямі глобальні збитки від погодних явищ у середньому становили 384 млрд доларів на рік протягом останніх п’яти років — більш ніж удвічі більше, ніж на початку 2000-х. Він також згадав дослідження Мережі з озеленення фінансової системи (Network for Greening the Financial System), у якому виявили, що економічні втрати та вплив на інфляцію значно різнилися між країнами. [1]

Він навів свідчення прогресу поряд із ризиками: прогнозовані темпи глобального потепління до 2100 року знизилися з 3,5°C у 2015 році до приблизно 2,8°C за нинішньої політики, а світові потужності відновлюваної енергетики з 2015 року зросли більш ніж удвічі. Слейпен сказав, що швидше скорочення викидів обмежило б фізичну шкоду та зменшило б економічну вразливість до нестабільних цін на викопне паливо. [1]

Слейпен сказав, що центральні банки й органи фінансового нагляду можуть аналізувати економічні ризики, пов’язані з кліматом, і консультувати уряди, але не визначають кліматичну політику. За його словами, рішення залишаються за урядами. [1]