«Докази» Трампа щодо імпічменту через Україну не доводять обману

Твердження Дональда Трампа, що нещодавно оприлюднені документи доводять: у справі про його імпічмент через Україну у 2019 році Америку «обдурили», — виходить за межі того, що ці документи встановлюють. Листи свідчать про занепокоєння щодо Burisma та її спроби вийти на американських дипломатів; вони не спростовують задокументованого прохання Трампа провести розслідування, пов’язане з Байденом, і висновку про незаконне утримання допомоги у сфері безпеки. [2] [5] [6]

У дописі в Truth Social від 18 жовтня 2026 року, збереженому в архіві Trump’s Truth, Трамп написав: «Нашу країну обдурили, і тепер у нас є докази». Він дав посилання на статтю Стівена Річардса в Just the News «Шість найбільших бумерангів у наративі про імпічмент через Україну 2019 року на цей момент», опубліковану 16 жовтня й оновлену наступного дня. [1] [8]

Допис з’явився після того, як робоча група Білого дому з питань прозорості оприлюднила листування Державного департаменту. В редакційній примітці до документа Just the News зазначено, що його співавтор Джон Соломон також очолює цю робочу групу як неоплачуваний державний службовець і взяв відпустку з посади головного редактора видання. [9]

Прохання Трампа та замороження допомоги

Імпічмент стосувався питання, чи використовував Трамп повноваження США, щоб домогтися розслідувань, які могли б допомогти його кампанії з переобрання у 2020 році, зокрема розслідування щодо його політичного суперника Джо Байдена. Імпічмент не залежав від бездоганної репутації Burisma — української енергетичної компанії, у якій працював син Байдена Гантер. У грудні 2019 року Палата представників оголосила Трампу імпічмент; згодом Сенат його виправдав. [4] [11]

У меморандумі Білого дому про телефонну розмову Трампа з президентом України Володимиром Зеленським 25 липня 2019 року зафіксовано, як Трамп згадав «сина Байдена» і попросив Зеленського «розібратися з цим». Трамп запропонував зв’язатися зі своїм особистим адвокатом Руді Джуліані та тодішнім генеральним прокурором Вільямом Барром. Меморандум не є дослівною стенограмою і не містить прямої умови обміну військової допомоги на розслідування. [5]

Окремо, у січні 2020 року Управління урядової звітності встановило, що бюджетне управління Білого дому незаконно затримало приблизно $214 мільйонів із програми Пентагону на допомогу Україні обсягом $250 мільйонів. Управління відхилило аргумент Управління з питань управління та бюджету, що затримка була допустимим переглядом політики, і дійшло висновку, що вона порушувала Закон про контроль за бюджетними асигнуваннями. Цей висновок стосувався законодавства про видатки, а не мотивів Трампа, пов’язаних із виборами. [6]

Білл Тейлор, старший американський дипломат у Києві на той час, у листопаді 2019 року засвідчив, що посол Гордон Сондленд сказав йому: надання допомоги у сфері безпеки та зустріч у Білому домі залежали від публічного оголошення про розслідування. Тейлор не спілкувався безпосередньо з Трампом і також переповів слова Сондленда про те, що Трамп заперечував існування quid pro quo. Затримку допомоги скасували у вересні, так і не дочекавшись від України публічної заяви, про яку йшлося. Це важливі застереження щодо звинувачення, але жодне з них не є новим викриттям у статті з шести пунктів. [4]

Контакти Burisma та свідчення

Значна частина статті присвячена колишній послині США Марі Йованович. Листування підтверджує, що до неї доходили інформація та звернення щодо Burisma: у серпні 2017 року співробітник посольства надіслав їй стислий виклад справи проти засновника компанії; член ради директорів Коффер Блек попросив про зустріч із ввічливості; а в січні 2018 року їй переслали запит на зустріч від лобістської фірми Blue Star Strategies, пов’язаний із візовим питанням. Зберігся також проєкт відповіді Блеку, хоча в супровідному листі посольства сказано, що невідомо, чи його підписали й надіслали. [2]

Ці документи дають підстави запитати, наскільки повно Йованович пригадувала це листування. Однак її свідчення були більш обережними, ніж беззастережне заперечення обізнаності про Burisma.

Під час допиту 11 жовтня 2019 року її запитали, чи інформували її працівники посольства після прибуття у 2016 році. Спочатку вона відповіла «Ні», а потім додала: «Не пригадую, щоб мене інформували про це». Вона сказала, що на той час Burisma не була «першочерговим питанням». В іншому місці того самого допиту вона визнала, що Джордж Кент, її колишній заступник, поділився з нею своїм розумінням британської судової справи проти засновника Burisma. Пізніше листування саме по собі не доводить, що вона свідомо дала неправдиві свідчення. [3]

Стаття також зображує Кента як такого, що змінив позицію щодо впливу Гантера Байдена. В електронному листі за листопад 2016 року, процитованому Just the News, Кент попереджав, що членство Гантера в раді директорів «підриває антикорупційне послання», яке просували американські посадовці. Видання визнає, що повідомляло про цей лист ще до його розсекречення. [9]

Шкода для довіри до політики — це не те саме, що зміна державних рішень задля захисту компанії. На відкритих слуханнях щодо імпічменту Кент прямо говорив про своє занепокоєння, що посада Гантера Байдена могла створити враження конфлікту інтересів. Він також сказав, що не бачив спроб американських посадовців захистити Burisma, а американські чиновники виступали за відновлення невдалого розслідування щодо її засновника. Етичне занепокоєння Кента було відображене в матеріалах імпічменту. [4]

Політика Байдена та викривач

Ще один аргумент полягає в тому, що Джо Байден змінив політику США у 2015 році, пов’язавши гарантію позики зі звільненням генерального прокурора Віктора Шокіна, попри попередню позитивну рекомендацію. Навіть якщо прийняти таку послідовність подій, жорсткіша умова для позики не доводила б, що Байден діяв заради захисту роботодавця свого сина. [8]

В аналізі Washington Post, на який посилаються в цьому аргументі, звільнення Шокіна названо однією з ключових антикорупційних цілей візиту Байдена; американські та європейські посадовці вважали прокурора перешкодою для реформ. Кент також засвідчив, що вимога Байдена була частиною офіційної політики США. Зміна тактики переговорів і зміна, покликана захистити Burisma, — це не взаємозамінні висновки. [10] [4]

Аргумент про викривача повертає до публікацій квітня 2026 року. Just the News повідомляло, що заявник був зареєстрованим виборцем Демократичної партії, працював із Байденом і не поставив позначку в полі форми про попередній контакт із Конгресом. У тому самому матеріалі процитовано пояснення заявника: контакт стосувався процедурної поради щодо повідомлення про порушення, а не обговорення суті звинувачень. [11]

Можливу політичну упередженість уже згадували в первинній оцінці генерального інспектора. У листі від 26 серпня 2019 року Майкл Аткінсон вказав на «певні ознаки можливої політичної упередженості» та зазначив, що заявник не був безпосереднім свідком телефонної розмови Трампа із Зеленським. Водночас він визнав скаргу достовірною на вигляд, пославшись на іншу інформацію, отриману під час попереднього розгляду. Цей лист не з’ясовує, чи отримали слідчі Палати представників усі подробиці, про які повідомляють тепер, але він суперечить припущенню, що Аткінсон не врахував можливості упередженості. [7]

Оприлюднені відомості дають підстави уважніше перевіряти спогади свідків, етичні занепокоєння та розгляд скарги. Вони не доводять, що справа про імпічмент була обманом або що втручання Трампа мало законну суспільну мету. Подавати шість пунктів як остаточний доказ того, що Америку обдурили, — оманливо.