Заголовок Трампа про нафту в Перській затоці відображає відновлення, а не повернення до норми

Експорт нафти з Близького Сходу різко відновився, але цифри, на які звернув увагу Дональд Трамп, не свідчать про повернення Ормузької протоки чи паливних ринків до нормального стану. Регіональний показник охоплює маршрути в обхід протоки, тоді як експорт нафтопродуктів залишається низьким, а транспортні витрати стрімко зросли.

22 жовтня 2026 року Трамп опублікував у Truth Social заголовок The Wall Street Journal: «З Перської затоки тепер вивозять більше нафти, ніж до війни з Іраном».

У матеріалі Journal від 20 жовтня, також опублікованому Mint, наведено оцінки Kpler: середній обсяг регіональних нафтових потоків за тиждень, що завершився 18 жовтня, перевищив 24 мільйони барелів на день проти довоєнного рівня у 23,3 мільйона. Наступного дня Kpler опублікувала подібну оцінку за сім днів у власному аналізі ринку.

Це підтверджує наведений у заголовку факт різкого тижневого відновлення. Однак це не доводить тривалого відновлення до рівня, вищого за довоєнний, а оцінки інших систем відстеження значно нижчі.

Не вся нафта проходить через Ормузьку протоку

Journal прямо зазначила, що враховувала як поставки через Ормузьку протоку, так і альтернативні маршрути в регіоні. Для Ормузької протоки, включно з перевалкою нафти з судна на судно у відкритому морі в Оманській затоці, видання навело попередній середній показник приблизно у 14 мільйонів барелів на день за той самий тиждень — 82% довоєнного рівня.

Маршрути трубопроводами через Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати стали важливішими. За оцінкою Kpler, у вересні близько 40% неіранської сирої нафти, вивезеної із затоки, оминуло Ормузьку протоку; до війни цей показник становив 17%.

Інші вантажі перевозять за допомогою імпровізованої системи човникових рейсів. Journal описала танкери, що здійснюють короткі переходи, деякі — під прикриттям американської авіації, після чого поблизу Оману перевантажують нафту на судна, що прямують на далекі ринки. Це дає змогу продовжувати експорт, не відновлюючи звичайних умов судноплавства.

Ця відмінність важлива й для іншої, сильнішої заяви, яку Трамп зробив окремо. В іншому повідомленні у Truth Social, процитованому морським новинним сайтом gCaptain 22 жовтня, він сказав, що через Ормузьку протоку проходить більше нафти, ніж до конфлікту, і пов’язав ціни на нафту з проміжними виборами у США 3 листопада.

Загальний регіональний показник Journal не може підтвердити цю заяву щодо конкретного маршруту. Окрема оцінка для Ормузької протоки залишалася нижчою за довоєнний рівень і стосувалася тижня, що завершився 18 жовтня, а не руху суден у день публікацій Трампа.

Високий показник за тиждень — ще не тривала тенденція

Ширше відновлення стало помітним ще до появи останнього заголовка. Reuters повідомило 5 жовтня, що оцінка регіонального експорту сирої нафти Kpler перевищувала довоєнний рівень протягом 14 днів у вересні; Vortexa також повідомила, що потоки повернулися приблизно до рівня до конфлікту.

Однак оцінки двох систем відстеження щодо останнього тижневого піка різко розходяться. Bloomberg у матеріалі, передрукованому gCaptain, оцінило обсяг сирої нафти й конденсату за даними Kpler за тиждень, що завершився 18 жовтня, у 24,6 мільйона барелів на день. За оцінкою Vortexa, він становив 18 мільйонів. Обидві компанії оцінили потоки до конфлікту щонайменше у 18,5 мільйона барелів на день.

У цих цифрах використано інший довоєнний базовий рівень, ніж у порівнянні Journal, тож їх не можна вважати взаємозамінними. Водночас вони показують значну невизначеність щодо масштабу тижневого стрибка.

Середні показники за період від початку жовтня до дати публікації у матеріалі Bloomberg були нижчими за довоєнний рівень в обох постачальників даних: 16,7 мільйона барелів на день за оцінкою Kpler і 15,4 мільйона — за оцінкою Vortexa.

Відстежувати потоки вкрай складно. Багато танкерів вимикають сигнали позиціонування, а Bloomberg повідомляло, що поставки часто реєструють із запізненням у кілька днів, що згодом спричиняє перегляд оцінок угору. Відправлення конвоїв і човникові рейси також призводять до коротких піків, після яких настають повільніші періоди. Сервіси по-різному формують регіональні підсумки; розбіжність між їхніми тижневими оцінками досі не усунена.

Експорт нафтопродуктів відстає, а фрахтові витрати стрімко зростають

Відновлення експорту сирої нафти не супроводжується відновленням експорту нафтопродуктів. В аналізі від 21 жовтня Kpler повідомила, що експорт нафтопродуктів із країн Перської затоки все ще приблизно на 50% нижчий за довоєнний рівень.

У жовтневому звіті Міжнародного енергетичного агентства про ринок зазначено, що у вересні експорт нафтопродуктів із Близького Сходу становив 1,9 мільйона барелів на день проти 4,7 мільйона до війни. Зростання експорту сирої нафти супроводжувалося скороченням запасів. За даними агентства, наприкінці вересня світові запаси нафти, за якими ведеться спостереження, були на 509 мільйонів барелів нижчими, ніж наприкінці лютого.

Перевезення нафти також обходиться набагато дорожче. За аналізом МЕА, опублікованим 21 жовтня, до середини жовтня транспортування сирої нафти з Перської затоки до Азії на великому танкері коштувало понад 37 доларів за барель — більш ніж уп’ятеро дорожче за довоєнний рівень. Затори, зміна маршрутів і перевалка нафти у відкритому морі подовжують строки доставки та надовго займають судна.

Високі потенційні прибутки допомагають пояснити, чому деякі оператори й далі погоджуються на небезпеку. «Обсяги залишаються високими, попри зростання кількості атак, бо прибуток виправдовує ризик», — сказав Journal Хомаюн Фалакшахі, керівник відділу аналізу ринку сирої нафти Kpler.

Попит на судна, готові на це піти, також впливає на запити щодо санкцій. Lloyd’s List Intelligence повідомила 22 жовтня, що країни Перської затоки звертаються до Вашингтона по дозвіл переобладнати під регіональні човникові рейси танкери, на які накладено санкції. За її даними, близько 45 нафтових танкерів і газовозів уже перейшли від роботи в тіньовому флоті до звичайних комерційних перевезень; видання окремо описало вже здійснений перехід суден без санкцій і запит щодо використання суден, на які санкції накладено.

Навіть за найвищою тижневою оцінкою, це відновлення, підтримуване дорогими обхідними рішеннями, а не повернення до нормального постачання палива. МЕА очікує, що дефіцит дизельного пального зберігатиметься далеко у 2027 році.