Заява Трампа про найнижчі у світі ціни на ліки вводить в оману

Заява президента Дональда Трампа про те, що тепер у США платять за ліки найменше у світі, вводить в оману. Його домовленості передбачають конкретні знижки та майбутні зобов’язання щодо цін, але власні правила його адміністрації й міжнародні порівняння не підтверджують описаного ним загальнонаціонального розвороту. [2] [4]

У дописі в Truth Social о 21:18 за літнім східним часом 19 жовтня 2026 року Трамп заявив, що завдяки його угодам про режим найбільшого сприяння (MFN) американці перейшли від “HIGHEST Drug Prices anywhere in the World” («найвищих у світі цін на ліки») до “LOWEST Drug Prices” («найнижчих цін на ліки»). У дописі, збереженому архівом Trump’s Truth, згадувалися відмінності у 300–700%, але не називалися ані ліки, ані ціни для порівняння. [1]

За стенограмою Factbase, майже ті самі слова він ужив на передвиборчому мітингу перед проміжними виборами в Калиспеллі, штат Монтана, 14 жовтня. Там він закликав аудиторію: “Don't let anybody else take credit.” («Не дозволяйте нікому іншому привласнити собі заслугу»). [11]

На що поширюються угоди

Рада економічних консультантів Білого дому (CEA) у своєму рамковому документі від травня 2026 року визначає режим найбільшого сприяння, посилаючись на вісім заможних країн: решту членів G7, а також Данію і Швейцарію. Вона використовує ціни з урахуванням рибейтів і знижок від виробників, коригує їх з урахуванням ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності та обирає другу найнижчу ціну. В оприлюдненому описі моделі Medicaid використовується той самий орієнтир — не найнижча ціна у світі без коригувань. [2] [3]

Для ліків, які вже є на ринку, рамкова програма передбачає знижки для державних програм охорони здоров’я Medicaid і пропозиції зі зниженими цінами для людей, які купують ліки без використання страховки. Ширше зобов’язання щодо приватного страхування поширюється на майбутні запуски ліків і розраховується за середньою чистою ціною виробника у США, а не за рахунком кожного окремого пацієнта. [2]

У повідомленні Eli Lilly від 6 листопада 2025 року йшлося, що угода не містила зобов’язань щодо цін у комерційному сегменті. Компанія заявила, що в обмін на свої зобов’язання отримає трирічні митні пільги і не підпадатиме під майбутні обов’язкові вимоги щодо цін. [7]

CEA описує мету політики як скорочення міжнародного розриву завдяки одночасному зниженню цін у США та підвищенню цін в інших заможних країнах. Отже, розрив може зменшитися не лише внаслідок зниження цін в Америці. [2]

18 вересня Білий дім заявив, що уклав угоди з 26 виробниками, які охоплюють 89% ринку фірмових ліків. Ця цифра відображає частку компаній на ринку, а не частку рецептів, за якими ліки вже придбали за цінами режиму найбільшого сприяння. Адміністрація також повідомила про заощадження понад 700 мільйонів доларів завдяки TrumpRx від запуску сервісу в лютому та спрогнозувала заощадження близько 600 мільярдів доларів за десять років. [9]

Що показують порівняння цін

Історична проблема високих цін на ліки у США була реальною. Порівняння RAND на основі даних за 2022 рік показало, що валові ціни на оригінальні фірмові ліки у США були у 4,22 раза вищими, ніж у країнах-аналогах. Навіть після приблизного коригування на знижки виробників у США вони залишалися більш ніж утричі вищими. Генерики без торговельної марки й без того коштували дешевше, ніж у більшості країн-аналогів, але на оригінальні фірмові ліки припадало 87% витрат на ліки у США за валовими цінами виробників. [5]

В аналізі Peterson-KFF Health System Tracker, оприлюдненому 24 вересня 2026 року, порівняли 32 фірмові препарати з TrumpRx, які не мали конкуренції з боку генериків чи біосимілярів у США. Для аналізу використали ціни на TrumpRx станом на 25 серпня та публічні ціни в не більш ніж 11 заможних країнах. П’ять препаратів виявилися найдешевшими у відповідних порівняннях, а 13 — найдорожчими. Водночас 17 препаратів коштували дешевше за середнє значення доступних цін у країнах-аналогах, а 15 — дорожче. [4]

Це вибірковий зріз цін за серпень, а не загальнонаціональний індекс цін і не оцінка змін, спричинених угодами. Публічні ціни за кордоном не завжди відповідають сумі, яку сплачує пацієнт, а дослідження не коригувало ціни за паритетом купівельної спроможності. Також з’ясувалося, що ціни в Німеччині були вищими для 14 із 24 препаратів, зіставлених у дослідженні. [4]

Відсотки Трампа стосуються іншого розрізнення. У дописі їх названо “Price Differences” («різницею в цінах»), а не відсотковим зниженням. Якщо одна ціна на 700% вища за іншу, вона у вісім разів більша; знизити її до меншої ціни означало б скоротити її на 87,5%. Така арифметика можлива, але в дописі немає цін або основи для порівняння, за якими можна було б обчислити наведені цифри. [1]

Ozempic показує, наскільки конкретною може бути пропозиція для покупців, які оплачують ліки власним коштом. 20 жовтня TrumpRx пропонував ціну 199 доларів за кожне з перших двох місячних придбань для нових пацієнтів, які відповідають умовам, самостійно оплачують ліки й використовують дози 0,25 мг або 0,5 мг. Початкова пропозиція діє до 31 грудня 2026 року. Надалі вказано щомісячні ціни: 349 доларів за дозу 0,25 мг, 0,5 мг або 1 мг і 499 доларів за дозу 2 мг. [6]

На сторінці зазначено, що доплата за страховкою може бути нижчою, а покупки за цією пропозицією не зараховуються до франшизи чи ліміту власних витрат за страховкою. Конкретні пропозиції можуть бути вигідними для пацієнтів, які відповідають умовам, але вони не доводять, що американці загалом тепер платять за ліки найменше у світі. [6] [2]