Нерівність у розподілі багатства в єврозоні залишається високою в країнах, які найбільше постраждали від боргової кризи

Під час кризи суверенного боргу 2010–2013 років нерівність у розподілі багатства в єврозоні зросла, а відтоді загалом повернулася майже до докризового рівня. Проте в країнах, які постраждали найбільше, вона й далі вища, згідно з аналізом Європейського центрального банку (ЄЦБ), що ґрунтується на даних опитування домогосподарств.

За словами авторів аналізу ЄЦБ, у 2010–2014 роках криза поглибила розрив у багатстві: падіння цін на житло зменшило чисте багатство домогосподарств з іпотекою, а заощадження скоротилися, особливо в бідніших домогосподарств. Натомість ціни на акції відновилися відносно швидко; акціями переважно володіють заможніші домогосподарства.

Аналіз спирається на обстеження фінансів і споживання домогосподарств Євросистеми, яке охоплює близько 90 000 інтерв’ю з домогосподарствами у 22 країнах. Показник нерівності ЄЦБ — коефіцієнт Джині — зріс із 68,2 у 2010 році до 69,7 у 2014 році, а потім знизився до 68,5 у 2023 році, майже повернувшись до початкового рівня.

Інші показники свідчать, що відновлення було нерівномірним. Найзаможніші 10 відсотків у 2023 році володіли 51,8 відсотка чистого багатства домогосподарств — більше, ніж 50,8 відсотка у 2010 році, але менше, ніж пікові 52,6 відсотка у 2014 році. Частка нижньої половини домогосподарств у 2023 році зросла до 6,2 відсотка з 6 відсотків у 2010 році, після падіння до 5,4 відсотка у 2014 році. Домогосподарство на 90-му перцентилі мало в п’ять разів більше багатства, ніж домогосподарство з медіанним рівнем, і у 2014, і у 2023 році.

Дослідники ЄЦБ виявили, що в Кіпрі, Іспанії, Греції, Ірландії, Італії та Португалії нерівність зросла сильніше й залишалася підвищеною довше, ніж в інших країнах єврозони. У цих шести країнах вона продовжувала зростати до 2021 року, а у 2023 році залишалася вищою за рівні 2010 і 2014 років. В інших охоплених аналізом країнах показник Джині до 2023 року опустився на 2,1 пункту нижче за рівень 2010 року.

Автори вказують на труднощі, з якими зіткнулися бідніші домогосподарства в країнах, що постраждали найбільше, відновлюючи заощадження, а також на скорочення частки власників житла, особливо серед молоді. Коли ціни на житло відновилися, менше домогосподарств володіли житлом, яке могло б зрости в ціні; за словами ЄЦБ, це підтримувало тиск у бік посилення нерівності.

За словами авторів, у єврозоні загалом нерівність мало змінилася під час пандемії COVID-19, частково завдяки державній підтримці. Стрибок інфляції у 2021–2023 роках мав неоднозначні наслідки: зростання вартості життя скорочувало заощадження бідніших домогосподарств, тоді як інфляція зменшувала реальну вартість активів і боргів. В аналізі ЄЦБ зазначається, що останні наслідки разом із цільовими державними заходами переважили тиск на заощадження і допомогли дещо зменшити нерівність.