Трамп перебільшує готовність проєкту Alaska LNG, поки ключові угоди залишаються незавершеними

Конкретні умови інвестицій, частку акціонерного капіталу та пов’язані з ними положення визначать у ході подальших переговорів і процедур укладання комерційних контрактів. Міністерство також описало процедури вивчення проєкту та затвердження бюджету. Серед його заявлених цілей — диверсифікація поставок газу та зміцнення енергетичної безпеки. [2]

Обсяг у шість мільйонів тонн справді становить 30% від запланованих річних експортних потужностей термінала. Цей обсяг і строк у 20 років уже були зазначені в необов’язковому листі про наміри, який CPC підписала в березні 2025 року; він також передбачав потенційні інвестиції в акціонерний капітал. Попередня угода не визначає статусу кожних наступних переговорів, але свідчить, що пропозиція закупівель має тривалу історію. [3] [8]

Сума Трампа — 70–80 мільярдів доларів — є його оцінкою вартості закупівель газу протягом двох десятиліть і відрізняється від запропонованих інвестицій в акціонерний капітал. Довгострокові контракти на закупівлю можуть слугувати основою для позик, але їхня загальна вартість не є початковим внеском у капітал на будівництво. [1] [3]

Про південнокорейські інвестиції оголосили ще до візиту на Аляску. У заяві від 30 вересня Glenfarne привітала оголошення Трампа про інвестиції обсягом понад 50 мільярдів доларів, назвавши їх «важливою віхою у фінансуванні». Водночас компанія заявила, що працюватиме з урядами США та Кореї над остаточним узгодженням структури інвестицій і завершенням решти кроків до ухвалення остаточного інвестиційного рішення. Як повідомило Reuters 15 жовтня, Сеул заявив, що інвестиції ще не погоджені остаточно. [6] [9]

Потреба в додаткових угодах на продаж є конкретною. Glenfarne повідомила про комерційні угоди на 13 мільйонів тонн на рік за власної цілі в 16 мільйонів тонн, необхідної для підтримки інвестиційного рішення. Згодом Reuters повідомило, що потрібно укласти угоди ще на три мільйони тонн і що домовленості мають стати обов’язковими, аби забезпечити фінансування. Це суттєві комерційні кроки, а не просто адміністративні формальності. [6] [9]

Федеральні дозволи отримано

Заява Трампа має вагоме підґрунтя в частині федеральних дозволів. Рада США з питань дозволів повідомила, що остаточне продовження дозволу NOAA 10 грудня 2025 року завершило процес отримання федеральних погоджень для проєкту. Це реальний поступ, окремий від питання про остаточне узгодження фінансування будівництва. [5]

Дозволи штату Аляска на землекористування проходять за окремою процедурою. Департамент природних ресурсів штату зазначає, що умовні договори оренди смуги відведення для трубопроводу потрібно перевести в інший статус, перш ніж можна буде розпочати будівництво на охопленій ними землі штату. У поданні 8 Star Alaska від 2 жовтня компанія намагалася виконати умову щодо фінансової спроможності для такого переведення; 5 жовтня департамент опублікував повідомлення про процедуру переведення. Ці датовані кроки не слід плутати з ранішим завершенням процесу отримання федеральних дозволів. [3] [4]

Федеральне погодження також не тотожне праву власності. У поданні щодо проєкту від 2 жовтня йдеться про приватний проєкт із часткою штату: Glenfarne володіє 75%, а Аляска — 25% через Корпорацію розвитку газопроводу Аляски. Саме таку структуру власності описали незадовго до того, як Трамп назвав проєкт федеральним. [3]

Трамп також заявив, що проєкт «можливий лише за моєї роботи в Білому домі». У звіті компанії про перебіг робіт, поданому до Міністерства енергетики США, зафіксовано запит щодо попереднього подання документів на федеральному рівні у 2014 році, до президентства Трампа, а також важливий дозвіл у травні 2020 року, під час його першого терміну. У звіті також зазначено указ Трампа від січня 2025 року, який зобов’язав агентства надати Alaska LNG пріоритет. Історія свідчить про тривалий розвиток проєкту, який Трамп просував, але не підтверджує його заяву про виключну заслугу. [1] [7]

Внутрішній трубопровід і експортну інфраструктуру розробляють як фінансово незалежні етапи, тож незавершені домовленості щодо експорту автоматично не виключають ранішого початку робіт над трубопроводом. За повідомленням Reuters, розробники планують ухвалити остаточні інвестиційні рішення щодо трубопроводу у 2026 році, а щодо експортного об’єкта — у 2027 році. Тайвань очікує на поставки не раніше 2032 року, якщо проєкт дотримуватиметься графіка. Ці плани свідчать про значний інтерес і реальний прогрес, але не про завершене комерційне забезпечення, яке мається на увазі в заяві Трампа про готовність проєкту до запуску. [2] [3] [9]