Хто сплатив мита Трампа?

Хто сплачує рахунок, коли країна запроваджує імпортні мита? Відповідь починається з імпортера, але ним не вичерпується. Компанії можуть узяти на себе додаткові витрати або перекласти їх на інших. Це розрізнення важливе для розуміння наслідків торговельної політики.

За результатами дослідження USITC, у випадку американських мит, які Комісія вивчала за період 2018–2021, середні імпортні ціни з урахуванням мита зросли майже на стільки ж, на скільки й самі мита. Отже, витрати майже повністю лягли на американських імпортерів. Звіт опублікували у 2023 році. [1][2]

Вища імпортна ціна — це ще не ціна в магазині

Імпортер може перекласти витрати на інших, але може й погодитися на нижчу маржу. Те, як зрештою розподілиться рахунок, залежить, зокрема, від конкуренції та можливості підвищувати ціни.

Отже, імпортер і споживач — це не одна й та сама ланка. Це розрізнення також лежить в основі аналізу Метью Гіггінса, Томаса Клітгаарда та Майкла Наттінгера, опублікованого у 2019 році. Їхній матеріал на сайті Федерального резервного банку Нью-Йорка дає додаткове уявлення про питання, але досліджує не зовсім той самий період і ті самі питання, що й пізніший звіт USITC. [3]

Результати різняться залежно від галузі

За оцінкою USITC, мита збільшили виробництво американських виробників сталі й алюмінію. Для компаній, які переробляють ці матеріали, вищі витрати на сировину, навпаки, стримували виробництво. [1]

Відмінності між галузями ускладнюють простий загальний висновок. Збільшення виробництва в одній галузі не означає автоматичної вигоди для всієї економіки. Звіт не дає повної оцінки загального економічного балансу цієї політики. [2]

Що це дослідження справді показує

Мита на сталь і алюміній за Трампа набули чинності 23 березня 2018 року. Пізніше дослідження показує, як у той період позначилися витрати на заходи, що вивчалися. [2]