Прескартка — не винагорода за прихильне висвітлення

Це не чітко сформульована скарга на доведену помилку. Це оцінка висвітлення загалом, причому негативність також називається претензією. Однак несприятливий для президента результат не може бути підставою для втрати доступу незалежною журналістикою. Інакше задоволення того, кого контролюють, стає умовою цього контролю.

20 вересня посол США в ООН Майк Волц захищав цей захід, провівши розмежування, яке саме по собі є слушним: свобода публікацій не дає нікому автоматичного доступу до кожної урядової будівлі. Він також згадав конфіденційні розмови, накази про розгортання військ і запаси боєприпасів під час конфлікту. У дописі від 21 вересня Трамп назвав «фейкові новини» загрозою національній безпеці. [8] [10]

Однак жодне з цих пояснень не конкретизувало, який саме ризик для безпеки робив необхідним анулювання перепусток цих кореспондентів. Обмеження з міркувань безпеки може бути виправданим; ярлик «національна безпека» сам по собі не є обґрунтуванням. І можливість помилок з боку новинної організації ще не доводить, що її журналісти становлять загрозу безпеці.

Справа AP не дає загального виправдання

Розподіл обмеженої кількості місць поруч із президентом — не те саме, що деактивація постійної перепустки й позбавлення кореспондента доступу до його робочого місця. Апеляційний суд США також провів таке розмежування у справі агентства Associated Press проти Білого дому. У попередньому рішенні більшість суддів залишила можливість враховувати погляди журналістів під час допуску до обмежених президентських приміщень. Але у видачі постійних прескарток не можна було відмовляти свавільно або через зміст журналістських висловлювань. Там, де Білий дім загалом відкриває свої приміщення для преси, він також не міг виключати журналістів через їхню позицію. Водночас обмеження з міркувань безпеки або нестачі місця залишалися можливими. [9]

21 вересня CNN, MS NOW і Politico повідомили, що поінформували адміністрацію про намір того дня подати позов і вимагати негайного відновлення доступу, посилаючись на Першу поправку та конституційні процесуальні гарантії. [5] [6] Рішення у справі AP не є загальним виправданням того, що сталося з Кляйн та іншими журналістами. Щоб визначити, чи витримає новий захід юридичну перевірку, потрібно оцінити саме це ширше виключення, а не лише свободу президента обирати супутників у конкретній ситуації.